Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 910/24988/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/24988/14 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія"

простягнення 7 085 522, 92 грн.,за участю представників

позивача: Сіндрякова О.В.,

відповідача: Потоцького С.М.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" про стягнення 7 085 522, 92 грн., з яких: 5 473 600, 00 грн. основного боргу, 713 637, 18 грн. пені, 738 474, 03 грн. інфляційних втрат, 159 811, 71 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3458-ТЕ-29 від 29.01.2013 в частині оплати вартості природного газу у порядку та строки, передбачені умовами договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 457, 26 грн. 3% річних та 2 231, 59 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у стягненні 738 474, 03 грн. інфляційних, 159 354, 45 грн. 3% річних та 711 405, 59 грн. пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 738 474, 03 грн. інфляційних, 159 354, 45 грн. 3% річних та 711 405, 59 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Національно акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (покупцем) 29.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3458-ТЕ-29, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ відповідно до умов договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1 000 м3 природного газу становить 1 091, 00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без податку на додану вартість. До сплати за 1 000 м3 природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору протягом січня - грудня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 5 561, 881 тис. м3 на загальну суму 17 506 923, 54 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін договору.

В подальшому, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Охтирської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" укладено договори № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Згідно з умовами вказаних договорів сторони домовилися погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 7 589 200 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії.

Залишаючи без задоволення позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 473 600, 00 грн. основного боргу, суди попередніх інстанцій, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 виходили з того, що відповідач погасив заборгованість з оплати природного газу перед позивачем у розмірі 7 589 200 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями № 7 від 01.03.2014 на суму 2 115 600, 00 грн. та № 104 від 13.10.2014 на суму 5 473 600, 00 грн.), у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 738 474, 03 грн. інфляційних, 159 354, 45 грн. 3% річних та 711 405, 59 грн. пені, та стягнули з відповідача на користь позивача 457, 26 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 2 231, 59 грн. пені на підставі п. 7.2 договору, ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 550 Цивільного кодексу України за період прострочення зобов'язання з 14.04.2013 по 24.04.2013 та з 14.01.2014 по 30.01.2014.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає даний висновок судів передчасним, з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 судова плата у господарських справах дійшла висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків у аналогічних правовідносинах сторони тим самим змінили порядок та строк розрахунку за природних газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Таким чином, для застосування визначеної договором пені та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідків порушення грошового зобов'язання, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, уклавши договори № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3458-ТЕ-29 від 29.01.2013. Таким чином, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли передчасного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 457, 26 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 2 231, 59 грн. пені на підставі п. 7.2 договору, ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 550 Цивільного кодексу України за період прострочення зобов'язання з 14.04.2013 по 24.04.2013 та з 14.01.2014 по 30.01.2014.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати наведене, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України визначити періоди прострочення оплати за поставлений природний газ і перевірити розрахунки заявлених до стягнення інфляційних, 3% річних та пені та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вирішити спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 скасувати в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 залишити без змін.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.Судді: Вовк І.В. Могил С.К.